Мей Джемісон — астронавтка, інженерка, перша афроамериканська жінка, яка в 1992 році вирушила в космос. Вона стала однією з семи членів екіпажу на борту космічного корабля «Endeavour». Як їй вдалося досягти небувалого успіху в кар’єрі та заявити про себе на всю Америку детальніше поговоримо на chicagoka.com.
З Алабами до Чикаго
Мей К. Джемісон з’явилася на світ у Декейтер, штат Алабама, 17 жовтня 1956 року. Вона була молодшою з трьох дітей у родині. Через три роки після народження Мей, батьки втратили роботу, і вирішили іммігрувати в Чикаго в пошуках кращого життя. Батько дівчинки Чарлі був покрівельником і теслею, а мама Дороті — шкільною вчителькою. Чарлі та Дороті хотіли дати своїм дітям усе тільки найкраще, і часто водили їх до Чиказького музею науки й промисловості та Музею природної історії імені Філда. Мей дуже рано почала читати й постійно брала в бібліотеці наукові книжки, з яких дізнавалася про еволюцію, динозаврів, зірки та планети.
У 8-річному віці вона почала відвідувати уроки балету в Академії танцю Сенді Брюс. Це і поклало початок її любові до танців, яку вона відчувала все життя. Незабаром дівчинка опанувала сучасні танці в Громадському центрі асоціації Джейн Аддамс «Галл-Гаус». Складні номери змушували Мей відточувати отримані навички.
Здобуваючи успіхи у вивченні природничих наук, дівчинка створювала проєкти, присвячені еволюції життя на планеті. Часто відвідуючи планетарій Адлера, вона пильно і з цікавістю розглядала зірки й була зачарована, дивлячись на те, який вигляд мало небо тисячі років тому.
Якось у родині Джемісон трапилася подія, яка змусила їх переїхати. Між братом Мей і членами місцевої банди виникла сутичка. Батьки одразу ж вирішили вибратися з афроамериканського району Вудлон у Морган-Парк. Після переїзду Джемісон вступила до середньої школи Морган-Парк і почала виступати на сцені музичного театру, паралельно займаючись науковими проєктами. У рамках одного з них вона досліджувала серпоподібноклітинну анемію, що принесло їй перемогу на загальноміському конкурсі. У 1973 році Мей закінчила школу і поїхала з Чикаго до Каліфорнії. У Каліфорнії вона стала студенткою Стенфордського університету, який закінчила в 1977 році, здобувши ступінь бакалавра наук у галузі хімічного машинобудування і ступінь бакалавра мистецтв у галузі американських досліджень. На цьому навчання Мей не закінчилося, оскільки вона вступила до медичного коледжу Корнелльського університету. Там їй пощастило побувати на Кубі й провести дослідження для Американської асоціації студентів-медиків. Невдовзі Мей стала президенткою відділення Національної медичної асоціації студентів і координувала регіональні ярмарки здоров’я. Також певний час вона працювала в таборі для біженців із Камбоджі та Таїланду. У 1981 році Джемісон закінчила медичний коледж і пройшла стажування в Медичному центрі округу Лос-Анджелес, а потім почала працювати лікаркою загальної практики.
Африка і Корпус світу
Навчаючись у медичному коледжі, Мей провела ціле літо в Кенії та Східній Африці. Ця подорож була підтримана грантом на навчання від Міжнародної асоціації мандрівників і студентським кредитом. Під час поїздки вона працювала в Африканському фонді медичної освіти та досліджень (AMREF). Джемісон разом із колегами проводила безліч обстежень і діагностику стану здоров’я населення. Через 8 тижнів Мей покинула Кенію і вирушила до Єгипту, Греції та Ізраїлю.
Досвід, отриманий за кордоном, надихнув Джемісон у 1983 році на вступ до Корпусу миру, де вона працювала лікаркою протягом двох років, керуючи медичним офісом, лабораторією та аптекою. Вона була зачарована високоякісною медико-санітарною допомогою в країнах, що розвиваються. У 26-річному віці вона стала окружною лікаркою Корпусу миру в Сьєрра-Леоне та Ліберії, несучи відповідальність за здоров’я співробітників Корпусу миру та волонтерів.
Шлях до зірок
У 1985 році Мей повернулася до США і змінила кар’єру лікарки на астронавта, вирішивши піти за мрією, яку плекала протягом тривалого часу. Восени того ж року вона подала заявку на участь у спеціальній програмі підготовки астронавтів NASA. У зв’язку з вибухом шаттла «Challenger», що стався взимку 1986 року, процес відбору дещо затримали, тож довелося подавати повторну заявку через рік. Удача посміхнулася Мей, і вона опинилася серед 15 відібраних з 2000 кандидатів для участі в програмі.
Свій перший політ жінка здійснила у складі екіпажу STS-47 на борту «Endeavour» у 1992 році, провівши цілих 8 днів у космосі. Перебуваючи на орбіті, Джемісон із колегами провели 44 експерименти, зробивши 126 обертів навколо Землі. За даними NASA, дослідження проводилися в галузі матеріалознавства й охоплювали кілька важливих галузей, включно з біотехнологіями, електронними матеріалами, гідродинамікою, склом, керамікою, металами й сплавами. У якості піддослідних, члени екіпажу використовували коропів коі, культивовані клітини тварин і рослин, плодові мушки й багато іншого. 20 вересня 1992 року екіпаж повернувся в Космічний центр імені Кеннеді у Флориді. Таким чином, Джемісон стала першою афроамериканською жінкою, яка побувала в космосі.
В одній зі своїх книг Мей пише, що з дитинства вірила в те, що колись побачить космос. Дивлячись вниз і навколо себе, вона насолоджувалася Землею, Місяцем і зірками, розуміючи, що все в нашому світі належить Всесвіту.
Впровадження інновацій і технологій у власні проєкти
Мей продовжувала працювати в NASA як астронавтка упродовж 6 років, у 1993 році вона вирішила закінчити кар’єру й заснувала власну технологічну консалтингову компанію Jemison Group Inc., а незабаром і некомерційну організацію Dorothy Jemison Foundation for Excellence. Джемісон завжди хотіла використовувати свої знання, навички, енергію в різних інноваційних напрямках. Вона відкрила науковий табір The Earth We Share, а також продовжила просвіщати майбутнє покоління, обіймаючи посаду професора в Дартмутському коледжі, викладаючи космічні технології та пропагуючи їхні переваги для країн, що розвиваються. Її компанія зосередилася на об’єднанні космосу і технологій для поліпшення повсякденного життя людей на Землі.
У 2012 році Мей створила унікальну ініціативу 100 Year Starship, спрямовану на забезпечення міжзоряних подорожей людини за межі Сонячної системи в найближчі 100 років. Вона також входить до ради директорів багатьох відомих організацій. Джемісон сподівається, що своєю роботою вона зможе допомогти зробити так, щоб всі люди знали, що у них є своє місце в цьому світі.
Станом на 2025 рік Мей Джемісон мешкає в Х’юстоні, штат Техас, і продовжує дотримуватися своїх принципів, які свідчать про те, що кожна людина повинна користуватися щедрістю цієї планети та її ресурсами. Рішення, технології та системи стійкі та корисні, якщо їх створюють з урахуванням усього спектра людських перспектив, навичок і таланту. Жінка продовжує надихати своїх учнів і людей різного віку прагнути до космосу і зірок.
Аналізуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що Мей Джемісон — талановита, смілива, відповідальна жінка, яка все своє життя намагається допомогти людям і довести, що інновації та технології важливі не тільки в науці, а й у повсякденному житті.