Мевіс Стейплс є однією з найвпливовіших американських співачок ритм-енд-блюзу та госпелу, а також активною учасницею руху за громадянські права. Вона здобула світову славу як учасниця гурту The Staple Singers. Потужний голос та емоційне виконання зробили її символом американської музичної культури та духовного опору. Далі на chicagoka.
Початок кар’єри
Мевіс Стейплс народилася 10 липня 1939 року у Чикаго у родині Рубака “Папса” Стейплса та Оцеоли Стейплс, які переїхали з Міссісіпі. Її батько, Рубак “Папс” Стейплс, мав досвід виступів разом з легендами блюзу Робертом Джонсоном та Соном Гаусом. Саме він наприкінці 1940-х років створив сімейний госпел-гурт, який згодом став відомим як The Staple Singers. Попри те, що Мевіс була наймолодшою з чотирьох дітей, у десятирічному віці вона стала головною вокалісткою колективу. У 1953 році гурт записав свій перший сингл “These Are They”, де Мевіс виконувала провідні партії разом з батьком. Від самого початку її голос привертав увагу — глибокий, емоційний і впізнаваний.
У середині 1950-х років гурт підписав контракт з лейблом Vee-Jay Records і здобув перший великий успіх з піснею “Uncloudy Day”. Попри численні пропозиції розпочати сольну кар’єру у популярній музиці, Мевіс свідомо залишалася у межах сімейного гурту та госпел-традиції. Вона неодноразово підкреслювала, що не відчуває втрати від цього вибору, адже саме духовна музика відповідала її внутрішнім переконанням. Це рішення стало визначальним: воно дозволило сформувати унікальний стиль, який поєднав духовну глибину госпелу з емоційною силою соулу.
Після закінчення середньої школи Parker High School у 1957 році, гурт розпочав гастролі. Колектив записував популярні кавери, зокрема на “A Hard Rain’s a-Gonna Fall” Боба Ділана та “For What It’s Worth” Стівена Стіллса, через що їх музика отримала значний політичний і соціальний вплив.
Вплив на гурт
До середини 1960-х років The Staple Singers стали одним з найпопулярніших госпел-колективів у США. Їхня творчість вплинула на багатьох артистів, серед яких особливе місце займає Боб Ділан. Він згадував, що одразу впізнав голос Мевіс і був вражений його силою. Згодом між ними виникли близькі стосунки, які навіть призвели до пропозиції шлюбу.
Не менш важливим стало знайомство родини з Мартіном Лютером Кінгом-молодшим. Саме він надихнув гурт поєднати музику з активною громадянською позицією. Під впливом ідей Кінга колектив почав створювати так звані “пісні свободи”. Однією з перших стала “Freedom Highway”, яка відобразила настрої епохи. Композиції на кшталт “Why Am I Treated So Bad?” стали не лише популярними, а й символічними для руху за права афроамериканців. Музика The Staple Singers фактично стала саундтреком до соціальних змін. Їхні виступи часто передували промовам Мартіна Лютера Кінга.
У 1968 році гурт підписав контракт з Stax Records — одним з провідних лейблів соулу. Це стало переломним моментом: звучання колективу стало більш сучасним та орієнтованим на широку аудиторію. У 1970-х роках гурт досяг піку популярності. Хіти “I’ll Take You There” та “Let’s Do It Again” очолювали чарти і закріпили статус колективу як одного з найвпливовіших у США. Ці пісні вже не були відкрито протестними, але зберігали важливі меседжі — гідність, самоповагу і віру у краще майбутнє. У 1999 році гурт було включено до Зали слави рок-н-ролу, що стало офіційним визнанням їхнього внеску в історію музики.
Сольна кар’єра
У 1969 році Мевіс розпочала сольну кар’єру та довела, що може бути самодостатньою артисткою. Вона продовжила випускати альбоми протягом наступних десятиліть, співпрацювала такими музикантами, як Арета Франклін, Arcade Fire, Нона Гендрікс, Рай Кудер, Девід Берн та Боб Ділан.
Після смерті батька у 2000 році Мевіс пережила складний період, однак повернулася на сцену і відкрила нову сторінку у своїй кар’єрі. У 21 столітті вона активно співпрацює з молодими артистами. Її музика також отримала нове життя через використання у творчості таких виконавців, як Ice Cube та John Legend.
Її восьмий студійний альбом “You Are Not Alone” (2010) отримав високу оцінку критиків і став першим сольним альбомом Мевіс, що очолив чарт Billboard у категорії Top Gospel Albums, а також приніс їй першу премію Grammy. Наступні альбоми включають “One True Vine” (2013), “Livin’ on a High Note” (2016), “If All I Was Was Black” (2017) та “We Get By” (2019). Вона також взяла участь у синглі “Nina Cried Power” співака Hozier.
Її вокальна манера, що поєднує глибоку духовність з елементами соулу та ритм-енд-блюзу, стала впізнаваною далеко за межами церковної традиції. Виступи співачки відзначаються особливою емоційною щирістю, що дозволяє їй встановлювати тісний контакт з публікою різного віку та культурного походження. Впродовж десятиліть вона зберігає активну концертну діяльність та демонструє стабільно високий рівень виконання.
Протягом багаторічної кар’єри Мевіс Стейплс неодноразово підтверджувала статус однієї з найавторитетніших виконавиць у жанрах госпелу та соулу. Її внесок у розвиток музики був відзначений численними престижними нагородами, серед яких Grammy Lifetime Achievement Award як учасниця гурту The Staple Singers та п’ять сольних премій Grammy, включно з Album of the Year як запрошений виконавець на альбомі Джона Батістa “We Are”. Rolling Stone включив її до списку “Великих співачок усіх часів”, у 1999 році вона була введена до Зали слави рок-н-ролу, а у 2018 році — до Зали слави госпел-музики. У 2016 році Мевіс стала лауреаткою Kennedy Center Honors, а наступного року увійшла до Blues Hall of Fame як сольна виконавиця.
Громадянська позиція
The Staple Singers були відомі виконанням пісень з соціальним і духовним змістом, таких як “Long Walk to D.C.” та “When Will We Be Paid?”. Після підписання контракту з Stax Records у 1968 році, вони поєднували свої госпел-гармонії з музикою від Booker T. and the MGs. Хіти “I’ll Take You There” та “Let’s Do It Again” досягли перших позицій у чартах.
Мевіс брала участь у численних фільмах та шоу, серед яких “The Last Waltz”, “Graffiti Bridge”, “Wattstax”, “Soul Train”, “The Cosby Show”, а також у звукових доріжках до фільмів “The Help”, “My Blueberry Nights”, “Dumplin’” та “Charlie Wilson’s War”. Вона виконувала головну тему для фільму “National Lampoon’s Christmas Vacation” (1989). Документальний фільм “Mavis!” (реж. Джессіка Едвардс, 2015) отримав Peabody Award та розкрив її внесок у музику та суспільство.
Мевіс часто виступала на популярних шоу, таких як The Tonight Show з Джей Лено, Late Show з Девідом Леттерманом, Conan та The Ellen DeGeneres Show. Вона також брала участь у численних благодійних та урядових заходах, включно з подіями у Білому домі та фестивалями Glastonbury і Chicago Blues Festival.
Мевіс Стейплс залишається однією з найвпливовіших вокалісток у світі. Її кар’єра — це поєднання музики, віри та боротьби за справедливість. Вона не лише зберегла спадщину свого батька, а й розвинула її, зробила власний внесок у світову культуру. Її творчість доводить, що музика може бути не лише мистецтвом, а й силою, здатною змінювати суспільство.