Етта М. Барнетт — талановита співачка, актриса, громадська діячка. За своє життя ця жінка пробувала себе не в одній ролі, і з кожною блискуче справлялася. Вона зламала багато стереотипів на сцені, екрані та радіо. Детальніше про її життя і творчість поговоримо на chicagoka.com.
Дитячі та юнацькі роки
З’явилася на світ Етта 5 листопада 1901 року у Веймарі, штат Техас. Вона була єдиною дитиною в сім’ї священника і вчительки. З раннього дитинства Барнетт почала співати в церковному хорі та мріяла про велику сцену. Батьки всіляко підтримували й заохочували доньку у всіх її починаннях. Коли дівчинці виповнилося 17 років, вона познайомилася з Кертісом Бруксом і вийшла за нього заміж. У шлюбі у пари народилося троє дітей, але щастя жінка так і не пізнала. Після 6 років спільного життя з чоловіком тираном, вона зробила сміливий крок, який докорінно змінив її життя. Етта подала на розлучення і вступила до Канзаського університету, де почала вивчати вокал, драму і педагогіку, покладаючись на допомогу батьків у вихованні дітей.
Зірка Бродвею
Закінчивши університет, Етта вирушила в Чикаго, де познайомилася з журналістом Клодом Барнеттом. Окрилений талантом молодої жінки, він порекомендував її своїм впливовим знайомим у Нью-Йорку. Незабаром між Клодом і Еттою зав’язалися стосунки, і в 1934 році вони одружилися, після чого переїхали до Нью-Йорка, де Етта приєдналася до хору «Eva Jessye Choir». У цей момент кар’єра Барнетт почала активно розвиватися, їй вдалося домогтися слави в театрі, зігравши в легендарних бродвейських постановках: «Sugar Hill», «Lysistrata», «Porgy and Bess».
Гарний голос привів Барнетт до Білого дому. Своєю манерою виконання вона настільки сильно вразила Франкліна Рузвельта, що він запросив її заспівати на свій день народження в 1934 році. Таким чином, Етта стала першою афроамериканською зіркою, яка виступила в Білому домі. Після цього жінка вперше знялася в кіно у ролі бразильської співачки у фільмі «Flying Down to Rio», який також ознаменував дебют Фреда Астера та Джинджер Роджерс. Пісня «The Carioca», яку виконала Барнетт, була номінована на «Оскар».
На піку своєї слави Етта познайомилася з Джорджем Гершвіном. Він саме працював над оперою «Porgy and Bess» і вирішив, що Барнетт просто ідеально підійде на головну роль. Після цього артистка дала безліч концертів на бродвейській сцені. У 1952 році відбувся її останній виступ. Вся річ у тому, що вона втратила голос через кісту в горлі.
Подорожі, громадська діяльність
Після завершення співочої кар’єри в Етти почався новий етап у житті. У 1947 році вона з чоловіком здійснила першу з численних поїздок до Африки. Протягом багатьох років жінка була присутня на церемоніях незалежності, а також супроводжувала віцепрезидента Річарда Ніксона. Подорожуючи Африкою, Барнетти збирали предмети мистецтва для облаштування свого будинку, привозили в Чикаго артефакти й знання, якими ділилися з земляками, а також часто проводили лекції про Африку. У 1949 році Барнетти почали вести щоденник подорожей, у якому описували узбережжя Західної Африки та його внутрішні райони.
Певний час Етта була захоплена правами жінок і фемінізмом. У 1970-1980 роках вона використала свій досвід подорожей і взяла участь у програмі ООН «Міжнародне десятиліття жінок». Також вона стала членкинею «The Links, Inc.» — громадської організації, що об’єднує видатних афроамериканських жінок США.
У 1967 році помер Клод, але Етта продовжувала жити в Чикаго, розширюючи свою діяльність. Вона часто входила до рад директорів музеїв, Чиказького університету та інших культурних установ. Також вона була опікункою Національної ради християн і євреїв. Жінка вела насичене світське життя — спілкувалася з різними високопоставленими людьми, відвідувала світські раути. Варто зазначити, що до 95 років вона носила взуття на високих підборах. Усі захоплювалися її добротою, красою і талантом. Пішла з життя Етта Барнетт 2 січня 2004 року.