Усі, хто читав твори Лоррейн Генсберрі, у захваті від цікавих і наповнених сенсом сюжетів. Ця талановита письменниця сміливо висловлювала у своїх роботах радикальне бачення Америки та світу, а ще впродовж усього свого життя вона боролася за громадянські права, пише chicagoka.com.
Дитячі та юнацькі роки
З’явилася на світ майбутня письменниця 19 травня 1930 року в Чикаго. Дівчинка була наймолодшою з чотирьох дітей у сім’ї. Батько Лоррейн був успішним брокером з нерухомості, а мати працювала вчителькою в школі. У 1937 році Генсберрі переїхали до білого району Чикаго, куди був обмежений доступ афроамериканцям. Там вони зазнали сегрегації. Родині погрожували сусіди, які псували її майно і затівали бійки. Коли дійшла справа до суду, Генсберрі були змушені покинути будинок.
Розвиток письменницької кар’єри
Закінчивши середню школу, Лоррейн вступила до Вісконсинського університету в Медісоні. Там вона почала проводити агітацію за Прогресивну партію Генрі Воллеса. Генсберрі з головою занурилася в рух за мир і свободу, маршуючи на пікетах, вивчаючи історію Африки. На другому курсі дівчина покинула університет і переїхала до Нью-Йорка. Там почала відвідувати Нову школу соціальних досліджень, а потім влаштувалася в газету «Freedom» як письменниця і помічниця редактора. У вихідні дівчина підробляла офіціанткою. У 1956 році Лоррейн звільнилася з роботи й вирішила присвятити себе письменництву. У 1957 році вона приєдналася до організації «Daughters of Bilitis» і писала в їхньому журналі «The Ladder» статті про фемінізм і гомофобію.
Великий успіх до Генсберрі прийшов після написання п’єси «The Crystal Stair», в якій вона розповіла про нелегку долю афроамериканської сім’ї в Чикаго. Пізніше вона перейменувала її на «A Raisin in the Sun». 11 березня 1959 року її зіграли в театрі Етель Беррімор. Це була перша п’єса, поставлена на Бродвеї афроамериканкою. Таким чином, у 29 років Лоррейн стала наймолодшою американкою, відзначеною премією Нью-Йоркського товариства кінокритиків.
П’єса «A Raisin In The Sun» стала американською класикою, виданою і поставленою більш ніж 30 мовами за кордоном і по всій країні. У цій роботі письменниця розповіла всю правду про життя афроамериканців. П’єса привела до театру нову чорношкіру аудиторію і відкрила двері для цілого покоління артистів, письменників, виконавців. У здавалося б, простій історії про відмову чорношкірої сім’ї пожертвувати людською гідністю, щоб догодити вимогам расистського суспільства було закладено численні теми та рівні революції у свідомості афроамериканців, яка дуже швидко вибухнула в 1960-ті роки. У ній були порушені теми чорної ідентичності, влади й звільнення.
У 1953 році Лоррейн познайомилася з Робертом Неміроффом, єврейським автором пісень. Незабаром вони одружилися, але після 9 років спільного життя розлучилися. Колишній чоловік залишився для Генсберрі найкращим другом і довіреною особою на все життя.
Велика спадщина
Померла письменниця 12 січня 1965 року після довгої боротьби з раком підшлункової залози. Після смерті колишній чоловік відредагував і опублікував три незакінчені п’єси Генсберрі: «Les Blancs», «The Drinking Gourd», «What Use Are Flowers». Йому також вдалося зібрати твори, записи в щоденниках і представити їх в автобіографічному фільмі.
Найтривалішу п’єсу «To Be Young, Gifted And Black: A Portrait of Lorraine Hansberry In Her Own Words» — відзняли на плівку й записали, також її транслювали по телебаченню й видали у вигляді книжки. Остання п’єса «Les Blancs», представлена посмертно на Бродвеї, отримала позитивні відгуки від критиків.
Лоррейн Генсберрі, яка брала участь в історичних і визвольних рухах нашого часу, залишила велику спадщину прихильності боротьбі знедолених та постраждалих афроамериканців.