Маріон Махоні Гріффін була американською архітекторкою, художницею та представницею Prairie School. Це рух, що формував сучасну американську архітектуру на початку 20 століття. Її талант до графіки та розуміння просторових форм зробили її не лише ключовою фігурою у студії Френка Ллойда Райта, але й вплинули на урбаністичні проєкти в Австралії та Індії. Далі на chicagoka.
Формування світогляду
Маріон Махоні народилась 14 лютого 1871 року у Чикаго. Її батько, Джереміа Махоні, був журналістом, поетом і вчителем з Ірландії, а мати, Клара Гамільтон Махоні, шкільною вчителькою. Після Великої пожежі у Чикаго 1871 року родина переїхала у передмістя, де Маріон провела дитинство серед природи та інтелектуальної спільноти, що обговорювала мистецтво, політику та соціальні ідеали. Ці роки вплинули на її майбутнє розуміння природи як складника архітектури.
Навчалась вона у Massachusetts Institute of Technology (MIT), де у 1894 році стала другою жінкою в історії, хто здобув диплом архітектора у цій програмі. Після повернення до Чикаго вона почала працювати в архітектурній практиці свого кузена, де отримала перший реальний досвід у професії.
Піонерство в архітектурі Чикаго
У 1895 році Махоні приєдналась до студії Френка Ллойда Райта, який лише розпочав власну практику. Вона працювала над проєктами, створювала водяні акварелі, плани будинків, меблі, декоративні панелі та вітражі. За свої заслуги у 1898 році отримала перше у штаті Іллінойс посвідчення жінки‑архітектора.
Її внесок у стиль Prairie School був величезний: саме майстерність креслень і презентаційних малюнків сприяла популярності цього стилю. Він вирізнявся інтеграцією будівель у навколишній ландшафт, горизонтальними лініями та функціональністю. Багато її робіт збереглися як частина так званого Wasmuth Portfolio — збірки проєктів Райта, що зробили його відомим в Європі.
Незалежна творчість
Маріон Махоні не лише доповнювала роботи Райта, з 1909 року вона працювала як головна дизайнерка у студії Германа фон Голста. Тоді вона отримувала незалежні замовлення, серед яких приватні будинки у Мічигані та Іллінойсі. Її творчі рішення в архітектурі та графіці мали великий вплив на форму та сприйняття просторів у цих проєктах.
У 1911 році вона вийшла заміж за архітектора Вальтера Берлі Гріффіна, з яким довгі роки працювала над містобудівними проєктами, приватними будівлями та ландшафтними рішеннями у США, Австралії та Індії.
Шлях в Австралію
Після перемоги у міжнародному конкурсі на планування капіталу Австралії — Канберри, над яким працював її чоловік, Махоні разом з ним переїхала до Австралії у 1914 році. Саме її деталізовані графічні рішення та акварелі зробили ключовий внесок у цей переможний проєкт, хоча ім’я автора часто в історичних джерелах не виділялось.
У наступні роки пара продовжила працювати над містобудівними та архітектурними проєктами в Австралії та Індії. Після смерті чоловіка у 1937 році Маріон повернулась до Чикаго.
Наступні роки присвятила написанню автобіографії “The Magic of America” — об’ємного документа, що містить понад 650 ілюстрацій і розповідає про її спільну творчість з Волтером. Цей рукопис був опублікований у цифровому форматі й доступний історикам та дослідникам.
У 1961 році Маріон Махоні Гріффін померла у віці 90 років. Її поховали на Graceland Cemetery у Чикаго. У 2015 році у Чикаго був офіційно названий пляж на честь Меріон Махоні Гріффін. Ця подія стала знаковою, адже саме сюди, після смерті свого чоловіка у 1939 році, вона повернулася до США та проживала неподалік. Церемонію відкриття пляжу відвідали численні представники громадськості та дипломатичних органів, включно з генеральним консулом Австралії Роджером Прайсом.
Серед небагатьох робіт, що збереглися у США, особливо цінною є невелика фреска у початковій школі Джорджа Б. Армстронга у Чикаго. Крім того, Махоні приписують створення кількох житлових будинків у місті Декатур, Іллінойс.
В Австралії її внесок відзначає Австралійський інститут архітекторів, відділ Нового Південного Уельсу, щорічною премією “Маріон Махоні Гріффін”. Ця нагорода присуджується жінкам-архітекторам за видатні досягнення в освіті, журналістиці, дослідженнях, теорії та практичній архітектурній діяльності.
Меріон Махоні Гріффін неодноразово ставала героїнею виставок, що демонструють її творчість і вплив на архітектурну культуру:
- 1998-1999 рр.: Музей прикладного мистецтва та науки у Сіднеї провів виставку “Поза межами архітектури: Меріон Махоні та Волтер Берлі Гріффін”, присвячену її спільним роботам з чоловіком;
- у 2013 році до сторіччя Канберри у Національній бібліотеці Австралії відбулася виставка “Мрія століття: Грифони у столиці Австралії”, де демонструвалися малюнки Махоні протягом року;
- 2016-2017 рр.: Історичний музей Елмхерста, Іллінойс, представив виставку, присвячену архітектурній спадщині;
- у 2022 році у Національному архіві Австралії у Канберрі відбулася виставка “Маріон: інша Гріффін”, що акцентувала увагу на її особистих досягненнях у мистецтві та архітектурі.
Попри те, що за життя вона не завжди отримувала визнання, її ім’я належить до найвизначніших у світі архітектури. Історики називають її “геніальною у своїй графічній майстерності” та одним з ключових авторів прагнення сучасної архітектури передати єдність форм і природи.