Рут Маккормік — відома жінка в Америці. Насамперед як впливова представниця Сполучених Штатів від Іллінойсу. Старання, справедливість та інші якості дозволили Рут побудувати блискучу кар’єру та завоювати авторитет у суспільстві. Детальніше про її життя поговоримо на chicagoka.com.
Дитинство та юність
З’явилася на світ Рут 27 березня 1880 року в Клівленді, штат Огайо. Коли їй виповнилося 16 років, її батька обрали до Сенату США. Після закінчення середньої школи Рут переїхала до нього у Вашингтон і стала працювати його особистим секретарем. Коли її батько не був присутній на дебатах у Сенаті, Рут сиділа на галереї й робила для нього нотатки, тим самим напрацьовуючи неоціненний досвід.
У 1903 році Рут вийшла заміж за Меділла Маккорміка, спадкоємця газети «Chicago Tribune». Після весілля пара переїхала до Чикаго. За роки, проведені в цьому місті, Рут брала активну участь у прогресивних реформах, була членкинею різних рухів, паралельно займаючись вихованням трьох дітей. Також вона була затятою активісткою руху за чисті продукти, і коли не могла знайти якісне молоко для своїх дітей, вона відкрила молочну і племінну ферми.
Політична кар’єра
У 1913 році Меділл був обраний до законодавчого органу Іллінойсу, і Рут стала працювати лобісткою, щоб забезпечити ухвалення закону про рівне виборче право в Іллінойсі. Крім того, у цей період вона змінила на посаді голови комітету Конгресу Національної американської асоціації жінок-суфражисток Еліс Пол. Метою Рут було залучити жінок до Республіканської партії, яка виступала за великі реформи в епоху прогресивізму. Рут Маккормік вважала, що жінки-виборці мають підтримати ці ідеали. Рут також була прихильницею сухого закону. Щоб допомогти жінкам краще організувати голосування за республіканців, у 1918 році вона обійняла посаду керівниці нещодавно створеного Республіканського жіночого національного виконавчого комітету.
У 1920 році жінки отримали право голосу, Маккормік ще більше залучилася до політики Республіканської партії й стала першою жінкою Національного комітету Іллінойсу. У 1924 році її чоловікові не вдалося переобратися до Сенату, у лютому 1925 року він покінчив життя самогубством. Рут пояснила, що його програш на виборах стався через відсутність жінок-виборців. Тому наступні 4 роки вона витратила на створення великої мережі жіночих клубів GOP, відкривши їх у 90 округах Іллінойсу.
Упродовж усієї своєї кар’єри Маккормік виступала за те, щоб США не брали участі в іноземних війнах. Хоча вона не була пацифісткою, все одно вважала, що участь у європейських проблемах не йде на користь країні. У 1928 році Рут обрали представницею США від штату Іллінойс. Незабаром її призначили до Комітету Палати представників з військово-морських справ. Після успішного терміну в Палаті представників Рут балотувалася в Сенат. Її висунула Республіканська партія. У 1930 році Маккормік не вдалося здобути перемогу на виборах до Сенату.
У 1932 році Рут вийшла вдруге заміж за Галлатіна Сімса і переїхала з ним до Альбукерке, штат Нью-Мексико. Тут у 1934 році Рут заснувала школу для дівчаток і продовжила керувати двома газетами й радіостанцією в Іллінойсі. У 1940 році вона продала свою молочну ферму в Іллінойсі та придбала в Колорадо ранчо площею 250 000 акрів, де почала розводити велику рогату худобу та овець.
У 1940 році Маккормік стала першою жінкою, яка керувала президентською кампанією Томаса Дьюї проти Франкліна Рузвельта. Важливо зазначити, що Дьюї було 37 років, і він зовсім не мав політичного досвіду. Однак Маккормік використала свій багаторічний досвід і допомогла йому провести успішну кампанію.
Останні роки життя
Закінчивши політичну кар’єру, Рут переїхала на ранчо в Колорадо. Також вона продовжила допомагати Томасу Дьюї, даючи йому важливі поради в період, коли він перебував на посаді губернатора. У жовтні 1944 року під час верхової їзди Рут впала з коня і зламала плече. Незабаром після виписки з лікарні вона захворіла на панкреатит. 31 грудня 1944 року Рут Маккормік пішла з життя.