Карл Роджерс — один із найвпливовіших американських психологів, який заснував гуманістичний підхід у психології та розробив унікальний метод психотерапії, що отримав назву клієнт-центрована терапія. Детальніше про життя і роботи цієї великої людини поговоримо на chicagoka.com.
Дитинство та юність
Карл Р. Роджерс з’явився на світ 8 січня 1902 року в Оук-Парк, штат Іллінойс. Його батько був відомим інженером-будівельником, а мати — домогосподаркою. Карл був четвертим із шести дітей. З ранніх років хлопчик вирізнявся високою успішністю в школі. Коли Карлу виповнилося 12 років, його сім’я переїхала з передмістя на сільську ферму. У 1919 році він вступив до Вісконсинського університету на факультет сільського господарства. Однак після відвідин християнської конференції в Китаї у 1922 році Роджерс почав сумніватися у виборі професії. Пізніше він змінив спеціальність і мріяв стати священником.
У 1924 році Карл закінчив Вісконсинський університет зі ступенем бакалавра з історії та вступив до Теологічної семінарії Союзу, а в 1926 році перевівся до Педагогічного коледжу Колумбійського університету, де здобув ступінь магістра. Основною причиною того, що юнак відмовився від вивчення теології, став студентський семінар, який змусив його засумніватися у своїй вірі. Іншим стимулом для переходу до вивчення психології став курс, який він прослухав у Колумбійському університеті під керівництвом психологині Лети Стеттер Голлінгворт.
Роджерс вважав психологію методом вивчення та розв’язання багатьох життєвих питань без необхідності дотримання певної доктрини. Він вирішив вступити на програму клінічної психології в Колумбійський університет, а в 1931 році захистив докторську дисертацію.
Розвиток кар’єри
Здобувши докторський ступінь, Роджерс кілька років працював в академічних колах, обіймаючи посади в Університеті штату Огайо, Чиказькому та Вісконсинському університетах. Саме в цей час він розробив унікальний підхід до терапії, який спочатку називав недирективною терапією. Метод Роджерса передбачав, що терапевт виступав у ролі фасилітатора, а не керівника терапевтичної сесії, згодом став відомий як клієнт-центрована терапія. У 1940 році Роджерсу запропонували посаду професора клінічної психології в Університеті Огайо. У 1942 році він презентував свою першу книгу «Консультування і психотерапія».
У 1946 році Роджерса обрали президентом Американської психологічної асоціації. За всю свою кар’єру він написав 19 книг і понад 200 статей, у яких чітко виклав свою гуманістичну теорію. Серед найвідоміших його праць — «Client-Centered Therapy» (1951), «On Becoming a Person» (1961), «A Way of Being» (1980).
Після певних конфліктів на факультеті психології Вісконсинського університету Роджерс отримав посаду в Західному інституті поведінкових досліджень у Ла-Джоллі, Каліфорнія. Зрештою, він із кількома колегами покинули заклад і заснували Центр вивчення особистості.
У 1970-1980-х роках Карл присвятив багато часу тому, щоб внести гуманістичні принципи в міжнародне середовище, а також, щоб допомогти розв’язати політичне гноблення і національні соціальні конфлікти. Він їздив до Північної Ірландії, Південної Африки, Бразилії, Радянського Союзу, де проводив практичні семінари з комунікації та творчості. Разом зі своєю донькою Наталією та трьома іншими психологами, Роджерс розробив серію програм під назвою «Семінари особистісно орієнтованого підходу», що зосереджувалися на міжкультурних комунікаціях, особистісному зростанні, розширенні прав і можливостей та навчанні. У 1987 році Роджерса номінували на Нобелівську премію миру.
Терапія, орієнтована на людину
Роджерс розробив свій підхід до психотерапії, орієнтований на особистість, після того, як розчарувався в стандартних методах і процедурах, які використовуються у фрейдистському психоаналізі та інших видах терапії. Незабаром він виявив, що досяг гарних результатів, прислухаючись до своїх пацієнтів і дозволяючи їм направляти хід лікування.
Окремо слід відзначити важливі теорії Роджерса:
- Самоактуалізація. Карл вважав, що всі люди з дитинства мають розвивати особистий потенціал. Потреба в самоактуалізації, на його думку, є одним з основних мотивів, що визначають поведінку.
- Безумовне позитивне ставлення. Для успішної психотерапії, на думку Роджерса, психологу необхідно забезпечити шанобливе ставлення до клієнта. Це означає, що психолог сприймає пацієнта таким, яким він є, і дає йому змогу проявляти як позитивні, так і негативні почуття без жодного осуду чи докору.
- Розвиток особистості. На думку Карла, формування здорової самооцінки — це безперервний процес, який формується життєвим досвідом людини. Люди зі стабільним почуттям власної гідності, як правило, більш упевнені в собі й ефективно справляються з будь-якими життєвими труднощами.
Також Роджерс припустив, що самосприйняття розвивається в дитячому віці й багато в чому залежить від виховання. Батьки, які проявляють до своїх дітей безумовну любов і повагу, з більшою ймовірністю сприятимуть формуванню здорового самосприйняття. Діти, які відчувають, що їм необхідно заслужити любов батьків, зрештою отримують низьку самооцінку та відчуття власної нікчемності.
Карл стверджував, що люди схильні мати уявлення про своє ідеальне «я». Проблема в тому, що наше уявлення про те, якими ми маємо бути, не завжди збігається з тим, якими ми є. Коли уявлення про себе не збігається з нашим ідеальним «я», то ми перебуваємо в стані інконгруентності. Наблизитися до стану конгруентності можна тільки прагнучи до самоактуалізації. Як і багато інших аспектів теорії Роджерса, безумовне позитивне ставлення відіграє важливу роль у розвитку повноцінного функціонування. Ті, хто отримує підтримку і любов, можуть легко розвивати високу самооцінку і набути впевненості в собі, а також реалізувати свій потенціал.
Роджерс вважав, що людина, яка повноцінно функціонує, має такі характеристики:
- Відкритість досвіду.
- Здатність жити в гармонії з іншими.
- Безумовна повага і любов до себе.
Велика спадщина Карла Роджерса
Карл Роджерс справив дуже глибокий вплив на психотерапію, теорію особистості та освіту. Його пристрасне ставлення до гуманістичних цінностей, оптимістична віра у вроджену доброту людей, сприяли популярності його робіт. Про великі досягнення психолога в академічному середовищі демонструють публікації, кількість студентів і почесті. Це все зробило Роджерса одним із найвпливовіших психологів XX століття.
Його особистісно центрований підхід пропонує парадигму для групової терапії, яку Роджерс називав «Basic Encounter Group». Разом із колегами він починав експериментувати з концепцією великих суспільних груп, які складалися з 300-500 осіб, а згодом почали включати в них представників різних культур і національностей. Ці групи дали Роджерсу основу для проведення семінарів з використанням принципів, орієнтованих на клієнта.
Теорії цього великого психолога продовжують надихати фахівців, які працюють з окремими людьми, парами, сім’ями. Також роботи Роджерса з експериментального навчання справили великий вплив на освіту.
Пішов із життя Карл Роджерс 4 лютого 1987 року.