Софонісба Брекенрідж — була впливовою фігурою, яка виступала за жіноче виборче право і піонеркою-активісткою у галузі соціальної роботи. Вона стала першою жінкою, прийнятою до колегії адвокатів у Кентуккі. Упродовж усього свого життя Софонісба брала активну участь у кількох важливих реформаторських рухах, що заклало основу для поліпшення умов праці та життя людей упродовж багатьох поколінь, пише chicagoka.com.
Дитячі та юнацькі роки
Софонісба Престон Брекенрідж з’явилася на світ 1 квітня 1866 року в Лексінгтоні, штат Кентуккі. Вона друга дитина в сім’ї Ісси та Вільяма Брекенрідж. Батько дівчинки був членом Конгресу і видатним юристом, а прадід Джон — сенатором штату Кентуккі й генеральним прокурором при Томасі Джефферсоні.
У 1888 році Софонісба закінчила жіночий коледж Веллслі й почала працювати вчителькою в одній із Вашингтонських шкіл. Невдовзі вона на рік поїхала до Європи, прибувши назад додому, вирішила займатися адвокатською практикою в офісі свого батька. Хоча чоловік був категорично проти цього, дочка все ж наполягла на своєму. У 1894 році вона стала першою жінкою, прийнятою до колегії адвокатів штату Кентуккі.
Наприкінці 1890-х років Брекенрідж вирішила переїхати в Оук-Парк, штат Іллінойс, і вступила на докторську програму в Чиказький університет. У 1901 році вона стала першою жінкою, яка здобула докторський ступінь з політології в Чикаго, а в 1904 році закінчила юридичний факультет.
У 1906 році Софонісба познайомилася з Едіт Ебботт і почала працювати над проблемами жіночої праці та злочинності серед неповнолітніх. Паралельно вона писала для Американського журналу соціології та викладала в Чиказькому центрі соціальних наук з підготовки до практичного навчання філантропічній та соціальній роботі, пізніше перейменованому на Школу громадянськості та філантропії.
Перші дослідження, активізм
У 1907 році Брекенрідж поповнила лави «Галл-гаус». Цього ж року вона стала членом Жіночої профспілкової ліги та заснувала Лігу захисту іммігрантів. У 1909 році Софонісба стала асистенткою професора на новому факультеті управління домашнім господарством Чиказького університету. Перше своє дослідження вона провела в рамках Чиказької школи громадянськості та філантропії у 1909 році на тему «The housing problem in Chicago». Під час нього вона вивчила міську політику, практику викидання сміття в районах, де мешкали іммігранти та афроамериканці, це все дало змогу виявити антисанітарні умови в робочих кварталах Чикаго. Після публікації роботи Брекенрідж, місто змінило свою практику вивезення сміття.
Ще одне дуже важливе дослідження Брекенрідж і Ебботт вивчало умови праці жінок на чиказьких м’ясокомбінатах. Протягом 4 місяців вони оглядали підприємства й опитали понад 2000 працівниць. У підсумку вдалося виявити жахливі умови праці, низьку зарплату і необґрунтовані звільнення. Незабаром Брекенрідж та її колега Ебботт презентували результати дослідження Міністерству праці США, що призвело до створення Дитячого бюро США і Жіночого бюро США, які виступали за скасування дитячої праці та поліпшення умов праці для жінок.
Брекенрідж також працювала над просуванням прав афроамериканців, визнаючи загальний досвід дискримінації жінок і чорношкірих, яких, за її словами, завжди розглядали як членів групи, а не як індивідуумів. Вступивши в NAACP, вона виступила проти расової сегрегації в школах Чикаго і стала однією із засновниць Чиказької міської ліги, афроамериканської організації із захисту громадянських прав.
Крім того, Брекенрідж була учасницею руху за виборче право для жінок. Вона стала співзасновницею Асоціації рівного виборчого права при Чиказькому університеті та Комітету з розширення муніципального виборчого права для жінок Чикаго в 1907 році. У 1911 році її призначили на посаду віцепрезидентки Національної американської асоціації жінок-суфражисток. Разом із Джейн Аддамс Брекенрідж стала однією із засновниць Жіночої партії миру у 1915 році, яка підтримувала федеральну поправку про виборче право і виступала проти війни в Європі. Пізніше Брекенрідж стала головою Комітету з правового становища жінок з 1928 року по 1930 рік. У цей час Софонісба успішно просувала Cable Act, допомагаючи змінити законодавство щодо прав громадянства жінок, які вийшли заміж за чоловіків-іммігрантів.
Академічна діяльність
У 1925 році Брекенрідж обійняла посаду штатної професорки Вищої школи управління соціальною службою, запровадивши нові методи підготовки соціальних працівників. Потім вона встановила стандарт освіти в галузі соціальної роботи в США.
У 1933 році президент Франклін Рузвельт призначив її делегаткою Панамериканського конгресу в Монтевідео, і вона стала першою жінкою, ушанованою цією честю. У 1934 році Брекенрідж обрали президенткою Американської асоціації шкіл соціальної роботи.
Софонісба вірила, що соціальні дослідження допомагають створити краще суспільство. Її юридична освіта та академічна підготовка забезпечили їй міцну основу для роботи. На її думку, науковий аналіз має використовуватися під час розв’язання практичних і соціальних проблем.
Одним із найбільших досягнень цієї жінки стала освіта в галузі соціальної роботи. Вона почала працювати асистенткою Джулії Латроп у Школі громадянськості та філантропії, а незабаром стала деканом. Однак недостатнє фінансування призвело до того, що Брекенрідж довелося вести переговори про злиття школи з Чиказьким університетом. Важливо зазначити, що це була перша вища школа соціальної роботи в Сполучених Штатах, яка стала філією великого дослідницького університету.
Серед інших її внесків у соціальні реформи — отримання підтримки Конгресу для проведення національного дослідження дітей і жінок, які отримують зарплату, що призвело до появи «Report on Condition of Woman and Child Wage Earners in the United States». У звіті вказувалося про жахливі умови праці, в яких жінки та діти працювали. Ця доповідь сприяла подальшим реформам, що поліпшують умови праці жінок, і скасуванню дитячої праці.
Спадщина
Спадщина Софонісби Брекенрідж охоплює те, що вона стала першою, кого обрали на кілька важливих посад, включно з колегією адвокатів штату Кентуккі. Цим вона проклала шлях для багатьох жінок, які пішли її стопами.
Своєю новаторською діяльністю в різних соціальних сферах вона сприяла проведенню багатьох реформ, включно зі скасуванням дитячої праці, поліпшенням умов праці для жінок і розвитком системи ювенальних судів. Під її керівництвом було встановлено нові стандарти в підготовці соціальних працівників, а Чиказький університет став центром соціальної роботи в Америці. Її ідея про те, що держава має брати активнішу участь у соціальному забезпеченні, вкоренилася в епоху Нового курсу.
У якомусь сенсі кар’єра Софонісби була свого роду яскравим прикладом жіночого активізму в Америці XX століття. Вся її діяльність була спрямована на одну й ту саму мету — створення справедливого і рівноправного суспільства для всіх. Її виступи на захист прав і добробуту людей, дослідження і публікації, що підтримували ці рухи, а також просування можливостей освіти для жінок і навчання соціальної роботи змінили світ.