Мейн Руссо Боше — уродженець Чикаго, який підкорив світову столицю моди

Ім’я Мейн Руссо Боше відоме в усьому світі. Ця людина була великим кутюр’є, гарним керівником салону в Парижі. Його вбрання, створені з дотриманням найдрібніших деталей, були чудові. Сама герцогиня Віндзорська замовляла у Мейн Руссо весільну сукню, пише chicagoka.com.

Перші кроки в моді

Мейн Руссо Боше з’явився на світ у Чикаго в 1890 році в сім’ї торговця галантереєю. З раннього дитинства хлопчик проявляв любов до мистецтва. Батьки, помітивши це, підтримували та заохочували сина. Батько хотів, щоб він став музикантом, а мати бачила в ньому майбутнього художника. Після закінчення школи юнак вступив до Чиказького університету, а після смерті батька перейшов до Чиказького інституту мистецтв.

У 1909 році Боше переїхав з Чикаго до Нью-Йорка, щоб навчатися в Лізі студентів-художників. З 1911 року до 1917 року він працював у Мюнхені, Лондоні та Парижі. У 1917 році Боше записався в армію США в Парижі. Його призначили в розвідувальний корпус. Після закінчення Першої світової війни Мейн вирушив до Європи.

У 1922 році Мейн Руссо почав працювати в паризькому офісі журналу «Harper’s Bazaar» як ілюстратор, а в 1923 році став редактором модного французького видання «VOGUE». Перебуваючи на цій посаді, він заробив собі хорошу репутацію. У 1929 році, вивчивши про моду велику кількість інформації, пішов з журналу і вирішив спробувати себе як дизайнер одягу і відкрив свій бутик у Парижі за адресою 12, Avenue George V. Після цього взяв собі псевдонім «Мейнбоше» і почав створювати модні шедеври, які принесли йому світове визнання. 

Мейнбоше намагався, щоб дизайн кожної створеної ним моделі був ексклюзивним. У перших колекціях дизайнер представив сукні-футляри вузького крою, пошиті з білого і чорного візерунчастого шовку, а пізніше — з набивної тафти або крепу. На покази своїх колекцій він запрошував обраних людей і змушував їх платити велику плату за вхід. Його салон був вишуканим, стіни в ньому прикрашали килими зі шкіри зебри, дзеркала, на столах стояли статуетки з порцеляни та вази зі свіжими квітами. У бутик приходило багато знаменитих жінок того часу, найвідомішою з них була Волліс Сімпсон, яка після заміжжя стала герцогинею Віндзорською. У 1938 році Боше розробив для неї весільну сукню з ніжно-блакитного шовкового шифону. Вона була суворого крою довжиною до підлоги, а дизайн її ретельно деталізований крихітними закритими ґудзиками на талії та зап’ястях.

Розвиток кар’єри

У 1930-ті роки клієнтки приходили в салон Боше за одягом, придатним на всі випадки життя. Він знав, як зробити так, щоб жінка виглядала як справжня леді. На манекенах були одягнені білі рукавички, нитки перлів, обідки для волосся з плоскими бантами та інші аксесуари, які просто ідеально доповнювали костюми й вечірні сукні. Весь одяг, створений Мейнбоше, випромінював елегантність і стиль. Дизайнер вважав, що вбрання слід носити з гарними прикрасами та простим взуттям. Також він пропонував світським левицям парфуми White Garden. Варто зазначити, що їх можна було придбати тільки в салоні Боше. 

У 1932 році кутюр’є випустив колекцію вечірніх суконь з бавовни, які були високо оцінені жінками. У 1934 році дизайнер представив першу в історії вечірню сукню з атласу без бретелей. Однак вона набула поширення тільки наприкінці десятиліття. Приблизно наприкінці 1939 року Боше створював пишні сукні з великими рукавами, оборками, шлейфами.

Під час Другої світової війни дизайнер розробив уніформу для кількох спецслужб, зокрема Червоного Хреста, скаутів, паралельно шив короткі вечірні сукні. У 1950-ті роки стиль дизайнера змінився і багатьом здавався невідповідним моді: спідниці та жакети з м’якої вовни, плоскі банти.

У 1971 році Мейнбоше пішов з модної індустрії й переїхав до Європи, де прожив до самої смерті.

Особливості вбрання від Мейнбоше

Від початку своєї кар’єри Боше спеціалізувався на пошитті простих, елегантних і якісних речей, які мали розкішний крій. Їм віддавали перевагу багаті жінки, оскільки такий одяг коштував дуже дорого. При цьому дизайнер завжди створював його в строгих традиціях високої моди.

Мейнбоше намагався висловити красу жіночої талії. Щоб підкреслити цю ділянку тіла, він використовував пояси, знімні фартухи, підтяжки. Улюбленими тканинами дизайнера були: батист, органза, льон, вуаль, парча.

У 1930-х роках дизайнер став використовувати техніку крою зі зміщеним зрізом, завдяки їй у нього виходили вечірні сукні дуже красивими. Примітно, що Мейн Руссо знав смаки своїх клієнток особисто і тому коли створював для них нове вбрання, враховував їхній спосіб життя. Типовий денний образ дизайнер доповнював простим оксамитовим бантом у волоссі замість капелюха, чокером з кількох ниток справжніх перлів, білими рукавичками й простими туфлями-човниками. Цілісність розкішних тканин, складний крій, якісна робота та елегантність високо цінувалися клієнтками вищого суспільства. У 1934 році Мейнбоше представив ліф без бретелей на кісточках. У 1950-1960-х роках дизайнер почав шити класичні пальта і костюми з вовни, оснащуючи їх хутряною підкладкою.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що Мейн Руссо Боше був дуже талановитим дизайнером, який зробив величезний внесок у розвиток моди.