Джуді Чикаго (Джудіт Сільвія Коен) – американська феміністка, художниця, педагог. Відома своїми інсталяціями, які виражають роль жінки в історії та культурі, пише chicagoka.com.
Вплив батьків
Народилася Джуді в Чикаго 1939 року. Її батько Артур Коен походив з роду єврейських рабинів. Однак на відміну від своїх попередників він був рішучим політичним активістом. Джуді завжди ставила за приклад батька і наслідувала його.
Мати Джуді в минулому була танцівницею, а також працювала медичним секретарем. На той час жінки робітниці не схвалювалися суспільством, попри це вона працювала.
Батько дівчинки мав ліберальні погляди, він підтримував права тих жінок, які працювали, що дуже сильно вплинуло на хід мислення доньки в майбутньому. Від матері Джуді отримала унікальний мистецький талант, а від батька сильний характер. У майбутньому вплив батьків став основою не тільки кар’єри, а й самого способу життя.
У ранньому віці Чикаго виявляла неабиякий інтерес до мистецтва, побачивши в трирічної доньки талант, батьки віддали її на заняття до Чиказького художнього інституту.
Коли дівчинці виповнилося 5 років, вона зрозуміла, що мистецтво — це все її життя, і присягнулася сама собі, що коли виросте, буде ним займатися. Наполегливо йдучи до мети, Джуді змогла стати художницею.
Освіта
Закінчивши середню школу Джуді, подала документи на вступ до Чиказького художнього інституту, де відвідувала заняття в дитинстві, але її заяву було відхилено. Однак Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі прийняв заяву, і вона вступила туди.
Під час навчання вона почала активно цікавитися політикою, створювала плакати для “National Association for the advancement of colored people”.
Великі зміни
У 1959 році Джуді зустріла своє кохання, після чого закинула навчання в університеті та переїхала до свого обранця Джеррі Геровіца. Перебуваючи в шлюбі, Чикаго придбала студію, в якій працювала над особистими проєктами.
Незабаром вони з чоловіком переїхали до Каліфорнії, а потім повернулися до Лос-Анджелеса, щоб Джуді закінчила навчання. У 1961 році Чикаго офіційно розписалася з Джеррі Геровіцем. У 1962 році вона отримала диплом бакалавра витончених мистецтв і стала членом “Phi Beta Kappa”.
Здавалося, життя налагодилося, все добре, але це було оманливе враження. У 1963 році Джуді зіткнулася з великою бідою. Її Джеррі, якого вона так кохала загинув в автокатастрофі. Приголомшлива втрата негативно вплинула на здоров’я Чикаго. Вона впала в глибоку депресію. Однак у 1964 році змогла отримати диплом магістра витончених мистецтв у Каліфорнійському університеті.
У 1965 році, коли біль від втрати вщух, жінка змогла повернутися до повноцінного життя, доля подарувала їй другого чоловіка скульптора Ллойда Гамрола. Але, на жаль, обставини склалися так, що пара в 1979 році розлучилася.
Вкотре розчарувавшись в обставинах, Джуді почала розбиратися в собі, формувати свою особистість. В один момент вона вирішила законно змінити своє прізвище на Чикаго.
Роботи, що принесли популярність
Чикаго змогла отримати визнання завдяки своїм 3-м роботам: “The Dinner Party” (1979 рік), “The Birth Project” (1985 рік), “The Holocaust Project” (1993 рік). У першій і другій роботі Джуді заявила про себе як про художницю-феміністку. Її роботи часто обговорювали, проте, вони користувалися великою популярністю.
Також Джуді Чикаго написала автобіографію, в ній вона розповіла про всі труднощі, які переслідували її по життю, і про свою участь у жіночому русі в 1970 році. Цей рух займався розробкою феміністичної літератури.
У 1972 році Чикаго разом з Міріам Шапіро створила унікальну ілюстрацію “Womanhouse”, яка стала першим художнім виставковим простором для відображення жіночої точки зору в мистецтві. Джуді завжди вважала, що жінки повинні відстоювати свої права в суспільстві будь-якими методами, причому найкраще це робити колективно.
Чикаго була не тільки американською активісткою-художницею, а й авторкою численних книг, статей. Завдяки своїм роботам, вона отримала визнання в усьому світі.