Одяг, який шили в домашніх умовах кравці на замовлення, почав вироблятися на комерційній основі на початку 19 століття. У Чикаго з 1871 року швейна промисловість дуже швидко розвивалася і залишалася тривалий час однією з найдинамічніших, пише chicagoka.com.
Перші майстерні з пошиття одягу
Починаючи з 1860-х років, міські торговці чоловічим одягом, відкривали майстерні, куди запрошували працювати кравців або займалися пошиттям речей самостійно. У наступному десятилітті галузь розширювалася. Відомі чиказькі купці Гаррі Гарт, Бернард Куппенхаймер займалися пошиттям костюмів, робочого одягу і продавали їх на Середньому Заході. У той період почалося виробництво жіночого одягу.
У зв’язку з тим, що зростала конкуренція між кравцями, у 1880 році в місті було запроваджено потогінну систему (“sweating system”) – спеціальну форму виробництва, в якій допускалася експлуатація дешевої робочої сили. У Чикаго було багато безробітних і відбувався безперервний потік емігрантів, їх змушували працювати по 18 годин на добу в дуже поганих гігієнічних умовах за низьку плату. Цехи, де використовували таку форму виробництва, розташовувалися у Вест-Сайд.
На початку 1890 року міські реформатори розгорнули кампанію проти потогінної системи на цехах.
Розвиток кравецької справи
Незабаром у Чикаго почалася фабрична система виробництва одягу. Намагаючись отримати перевагу перед своїми конкурентами з Нью-Йорка, Філадельфії, виробники почали випускати якісніший одяг з надійного матеріалу.
У місті відкривалися великі заводи, де кожен робітник мав своє місце у виробничому процесі. Щоб привернути до готової продукції покупців, виробники подавали рекламу.
Піонером у швейній галузі був Джозеф Шаффнер власник фірми “Hart, Schaffner & Marx”, яка на початку 20 століття перетворилася на гіганта з виробництва чоловічого одягу. Тут працювало 8000 кравців, компанія дуже швидко стала лідером швейної промисловості в США.
Наприкінці 20 століття Чикаго стало другим за величиною центром виробництва чоловічого одягу. Продукція фабрик становила приблизно 15% від загального обсягу виробництва в країні. Нью-Йорк як центр моди домінував у пошитті жіночого одягу.
Незабаром у Чикаго утворилися гарні трудові відносини. Етнічне розмаїття характеризувало робочу силу Чикаго, яка включала шведів, чехів, поляків, євреїв, італійців.
Робоча сила була розподілена за статтю і кваліфікацією. Жінки в основному працювали в цехах, але не могли займати високооплачувані професії. Закрійники німецького, ірландського походження зневажали кравців. Проте фабрики, розташовані в Північно-Західному, Південно-Західному районах допомагали робітникам вдаватися до тісних колективних дій.
У період з 1910 року по 1911 рік у Чикаго на більшості фабрик, цехів, що виробляли чоловічий одяг, почався страйк. Він послужив поштовхом до створення місцевої профспілки робітників-емігрантів.
У 1914 році було засновано “Amalgamated Clothing Workers of America” (“ACWA”). “The International Ladies’ Garment Workers’ Union” (“ILGWU”) надав допомогу невеликим місцевим фабрикам з виробництва жіночого одягу.
Негативні зміни
У середині 1920-х років у Чикаго стабілізувалися трудові відносини, місто отримало більшу частку національного ринку. Проте чиказька швейна промисловість зіткнулася з новими викликами.
Чоловіки шукали дешевший одяг, витрачаючи дедалі більше грошей на техніку, автомобілі. Жінки віддавали перевагу сукням, приталеним пальто, часто одягали костюми. Виробники були практично не зацікавлені в технологічних інноваціях.
До кінця 1920 року швейна промисловість Чикаго занепала, і ця тенденція тільки посилилася через Велику депресію. Новий курс відродив виробництво жіночого одягу. Державні замовлення на пошиття військової форми збільшили обсяги випуску чоловічого одягу.
Незабаром виробники почали залишати місто, багато хто з них оселився на Півдні, де витрати на робочу силу були набагато нижчими. У 1970 році в Чикаго налічувалося всього 7000 робітників швейної промисловості. Небагато фабрик, які залишилися в місті, намагалися інтегрувати виробництво чоловічого та жіночого одягу, експериментували з новими технологіями: лазерним різанням, програмованим шиттям.