Ім’я Бессі Колман відоме не тільки в Чикаго, а й далеко за його межами. Ця красива, тендітна жінка стала єдиною льотчицею серед афроамериканок. Вона заробила міжнародну категорію пілота. Однак, щоб здобути успіх, Бессі довелося поставати перед труднощами, які вона легко змогла подолати, пише chicagoka.com.
Важке дитинство
Народилася Бессі в Атланті, штат Техас, 26 січня 1892 року. Вона була десятою з 13 дітей. Коли дівчинка була маленькою, її сім’я переїхала до Ваксегачі, штат Техас. У 6 років Бетті пішла до школи, вчитися доводилося в однокімнатному приміщенні, де бракувало елементарних предметів: крейди, олівців. Однак це зовсім не заважало дівчинці бути зразковою ученицею.
Щодня Бессі долала 6,5 кілометрів, щоб дістатися до школи. Після занять у дівчинки не було часу на уроки, оскільки доводилося допомагати батькам, збирати врожай бавовни.
У 1901 році сталася негативна подія, яка наклала негативний відбиток на дівчинку. Сім’ю покинув батько, поїхав жити в Оклахому. Головною причиною його вчинку були расові бар’єри, які існували на той період у Техасі.
Подолання перешкод
У 1910 році, у 18-річному віці Колман вступила до Сільськогосподарського університету в Оклахомі (нині Ленгстонський університет). Відучившись один семестр, Бессі була змушена повернутися додому, оскільки не мала чим платити за навчання.
Усвідомивши, що в рідному місті немає жодної перспективи для розвитку, Бессі забрала двох братів і поїхала з ними в Чикаго. У новому місті видалося несолодко, дівчині довелося витратити багато часу, щоб знайти хоч якусь роботу. Доля посміхнулася, і вона влаштувалася в перукарню, робила манікюр багатим жінкам.
Працюючи в перукарні, Бессі неодноразово чула історії людей, які повернулися з Першої світової війни про бої в повітрі. Незабаром у дівчини зародилася мрія — стати льотчицею. На той період здавалося, що вона нездійсненна. Адже за всього свого бажання Колман не могла вступити на навчання в американську льотну школу, оскільки була темношкірою жінкою.
Однак Роберт Еббатт допоміг Колман пройти навчання за кордоном. Також велику фінансову підтримку їй надав банкір Джессі Бінга. Перш ніж поїхати вчиться до Франції, дівчині довелося досконально вивчити французьку мову.
Таким чином, у листопаді 1920 року Колман залишила США і вирушила до Парижа, де вчилася літати на біплані “Nieuport 564” із системою рульового управління. 15 червня 1921 року вона стала першою афроамериканкою, яка отримала міжнародну категорію пілота.
У 1922 році Колман вирушила до Європи й пройшла просунутий авіакурс, а потім у Нідерландах зустрілася з відомим авіаконструктором Ентоні Фоккером.
Пройшовши додаткову підготовку в Німеччині, Колман повернулася до США, де її почали називати “Королева Бесс”. Вона вражала всіх своїми унікальними, каскадерськими трюками в небі, польотами на низьких висотах. Близько 5 років про неї говорили в усьому світі.
У 1923 році Колман пережила ще один складний етап у своєму житті. Її літак розбився в Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Бессі отримала травми середньої тяжкості — зламала ногу і три ребра.
Ставши льотчицею, Колман мріяла відкрити свою льотну школу для темношкірих авіаторів, однак через фінансові проблеми не могла її здійснити.
30 квітня 1926 року нічого не віщувало біди. Бессі планувала стрибнути з парашутом, але не вдягла ремені безпеки. Через 10 хвилин після польоту літак не вийшов із пікірування і різко закрутився. На висоті 150 метрів від землі, Бессі викинуло з салону судна. Впавши на землю, вона померла миттєво.
З 1931 року темношкірі пілоти шанують традицію, вони щорічно пролітають над могилою Колман. У 2006 році Колман ввели в Зал Слави жінок-авіаторів, і її зображення з’явилося на поштовій марці США.
Бессі Колман змогла подолати всі труднощі на своєму шляху завдяки великій любові до своєї справи. Попри перепони, вона впевнено йшла до своєї мети. Її діяльність стала натхненням для цілого покоління афроамериканських чоловіків і жінок.