Ім’я Карла Ренсом Роджерса відоме не тільки в Чикаго, а й далеко за його межами. Він працював з головними моментами гуманістичної психології, розглядав особистість людини в контексті соціального середовища. Роджерс зробив великий внесок у розвиток психології та психіатрії, пише chicagoka.com.
Дитячі та юнацькі роки
Карл Ренсом Роджерс народився на початку 20 століття в невеликому селі Оук-Парк, що розташоване неподалік від Чикаго. Батьки Карла належали до релігійно вихованої сім’ї. Батько працював інженером на будівельній фірмі, мати була домогосподаркою. Карл не єдина дитина в родині, окрім нього було ще 4 хлопчиків і 1 дівчинка. У сім’ї Роджерсів панувала сувора дисципліна. Дітям забороняли брати участь у різноманітних заходах, тому в них не було друзів.
У вимушеній самотності Карл любив читати художню літературу, і цим дуже пишалися батьки. Вивчаючи творчість романістів, хлопчик мріяв, вчився аналізувати.
У 1910 році Роджерси купили ферму, залучили дітей до роботи на ній. Коли Карлу виповнилося 12 років, він почав займатися сільськогосподарськими роботами.
Навчання в державній школі практично нічого не змінило в його житті, у компанії однокласників він завжди був відчуженим. Мрії про соціум, у якому можна було самореалізуватися, незабаром розсіялися.
Хлопцеві добре давалися загальноосвітні предмети, його постійно хвалили вчителі. У трьох різних навчальних закладах Карл зміг досконально освоїти англійську мову.
Щоліта підліток працював на батьківській фермі, у вільний час досліджував наукові методи праці. Незабаром хлопчик проявив інтерес до життя рослин, комах, дрібних тварин.
Після закінчення навчального закладу Роджерс разом зі своїми братами планував далі займатися сільським господарством. У Вісконсинському університеті на факультеті землеробства, юнак спілкувався з викладачами, вдосконалив свої знання.
На певному життєвому етапі він приєднався до організації американських християн. Успішний студент відвідав конференцію в столиці Китайської Народної Республіки, де почав формувати великий життєвий план. Традиції азійської держави справили сильний вплив на Карла, у нього змінилися погляди на суспільство. Повернувшись до Чикаго, Роджерс перевівся на історичний факультет. Паралельно він прослуховував факультативний курс психології, яка завоювала його увагу наступні десятки років.
Джерелом натхнення для Роджерса стала дружина. З Хелен Еліот Карл познайомився у Вісконсинському університеті. Після закінчення навчального закладу пара взяла шлюб й переїхала жити в Нью-Йорк.
Наукова діяльність
На початковому етапі своєї кар’єри Карл працював штатним психологом у відділенні, яке консультувало дітей із нещасливих сімей. Після переїзду Роджерса до Рочестера (Нью-Йорк) його призначили директором Центру спрямовувальної допомоги, де він зайнявся написанням наукових статей.
Наприкінці 30-х років він представив світові роботу, в якій описав особливості клінічного лікування дітей з антигромадською поведінкою, незвичною для соціального середовища. Успіх цієї публікації привів молодого фахівця на кафедру академічної психології. Таким чином, він почав допомагати людям, які опинилися в біді.
Бувши професором знаменитого Колумбійського університету, Роджерс навчав аспірантів, які поділяли науковий підхід. У 40-х роках викладач основ клінічної психології видав багато вузько-тематичних робіт.
У 1945 році Карл очолив консультативний центр у Чикаго, там же він почав видавати експериментальний матеріал. Прийняв ідеї Я-концепції та теорії мотивації.
Ставши однодумцем засновника гуманістичної психології, у 1950 році Роджерс опублікував низку монографій з клієнт-центрованої терапії. У центрі його робіт постало питання становлення особистості, усвідомленості, розуміння взаємодії з суспільством. Поняття “конгруентність” стало в сучасній науці новим.
Справжнім здобутком вважалася книжка “Свобода вчитися” та збірки екзистенціальних статей. Його феноменологічну теорію позитивно оцінили колеги, сприйнявши її справжнім нововведенням у психотерапії.
Методи, запропоновані Роджерсом, використовувалися в десятках різних країн. На основі бібліографії уродженця Чикаго розробили низку успішних, ефективних програм.
Групова психотерапія — це розповсюджене явище сучасної науки, яку Роджерс застосовував у роботі в 1950 році. Щоправда, експериментальне дослідження колективної свідомості шизофреніків від самого початку не прийняли в громадських і культурних колах.
Останні роки життя
За свій величезний внесок у розвиток психології Карла Роджерса відзначили низкою тематичних премій і нагородами.
У 1980 році Карл подорожував світом, він читав цікаві лекції в Азії, Європі. Лікарі, які переймали в нього практичний досвід, купували книжки з фото, щоб допомагати своїм пацієнтам, звільнятися від психологічних травм.
У 1987 році Карл Роджерс пішов з життя. Новина про його смерть стала великою прикрістю для багатьох психологічних спільнот, засмутила сотні людей.