Жінка, чия енергія, інтелект і любов до мистецтва перетворили її на одну з найвпливовіших постатей американської культурної сцени 20 століття. Вона не лише стояла поруч з чоловіком, а й сама стала рушійною силою у формуванні родинної спадщини. Завдяки її баченню з’явилися проєкти, які сьогодні визначають обличчя сучасного Чикаго — від величного Jay Pritzker Pavilion у Millennium Park до заснування найпрестижнішої архітектурної нагороди світу — Pritzker Architecture Prize. Далі на chicagoka.com.
Біографія
Сінді народилася у 1923 році у сім’ї судді Гуго та Седі Фрід, вона з раннього віку була оточена прикладом високих стандартів, честі та громадської відповідальності. Її батько, суддя Фрід, прославився тим, що слухав справу “Чорні Шкарпетки” 1919 року, коли вісім гравців команди Chicago White Sox були звинувачені у навмисному програванні Світової серії за винагороду. Цей приклад чесності та участі у важливих суспільних подіях залишив значний слід у формуванні характеру молодої Сінді.
Вона виросла у районі Kenwood на Південній стороні Чикаго, навчалася у школі Hyde Park High School, а згодом продовжила освіту у Grinnell College у штаті Айова. Освіта та оточення формували її смак, знання та здатність бачити світ ширше за межі власного досвіду. Саме там закладалися основи майбутньої участі Сінді у розвитку культури, архітектури та благодійності.
Вона зустріла майбутнього чоловіка, коли їй було 13 років. Обидві родини мали дачі на одному озері, що стало початком знайомства, яке пізніше переросло у партнерство на все життя. Пара одружилася 31 серпня 1947 року, і Джей Пріцкер згодом заснував Hyatt Corporation, компанію, що зробила їхню родину однією з найвпливовіших у світі бізнесу. Сінді Пріцкер була поруч з чоловіком на всіх етапах його кар’єри, підтримувала ідеї та брала активну участь у культурних і соціальних проєктах.
Після смерті чоловіка у 1999 році Сінді продовжила справу родини. Вона замовила архітектору Френку Гері створення Jay Pritzker Pavilion у Millennium Park, який став однією з архітектурних ікон Чикаго. Крім того, вона була членом ради Чиказької публічної бібліотеки та доклала значних зусиль, аби збудувати Harold Washington Library – один з найважливіших культурних центрів міста.
Родина
Сінді Пріцкер народила чотирьох дітей: Томаса, Джона, Дена та Джиджі. Томас Пріцкер очолив The Pritzker Organization і став виконавчим головою Hyatt після смерті батька. Її підхід у виховання поєднував глибоку турботу, емоційну підтримку та високу вимогливість, що сприяло формуванню характеру її дітей, які стали успішними у різних сферах життя. Сінді була відома своєю здатністю поєднувати сімейне життя з громадською діяльністю. Вона активно підтримувала ініціативи, спрямовані на покращення умов життя дітей та молоді, зокрема через участь у благодійних організаціях та проєктах, що мали на меті розвиток освіти та культури. Її діти стали відомими особистостями у бізнесі, культурі та політиці.
Благодійність
Подружжя разом заснували Pritzker Architecture Prize, який вважають архітектурним еквівалентом Нобелівської премії. Премія стимулює розвиток архітектурного мистецтва та підтримує талановитих архітекторів у всьому світі. Цей проєкт відображає пристрасть Сінді до культури, дизайну та підтримки креативних ініціатив.
Благодійна діяльність Сінді Пріцкер була масштабною. Вона активно брала участь у розвитку культурних та освітніх проєктів у Чикаго та США, надавала значну підтримку музеям, бібліотекам та архітектурним ініціативам. Її вплив відчутний у багатьох сферах, де культура зустрічається з громадською діяльністю.
Колекція мистецтва
Протягом майже п’ятдесяти років подружжя формувало одну з унікальних колекцій модерного та імпресіоністського мистецтва у світі. The Collection of Cindy and Jay Pritzker відображає здатність родини поєднувати історичну важливість творів з їхньою естетичною силою.
Серцем колекції є “Romans parisiens” (1887) Ван Гога — один з найважливіших натюрмортів художника. Картина була однією з трьох творів, обраних самим Ван Гогом для його першої офіційної виставки на Salon des Indépendants 1888 року та стала важливим етапом, що закріпив його статус у паризькому авангарді. Для Сінді Пріцкер наявність цієї роботи у родинній бібліотеці мала особливе значення. Вона поєднувала пристрасть Ван Гога до книг з її власною громадською та культурною візією.
Не менш визначним є триптих Анрі Матісса “Леда та лебідь”, який по-новому переосмислює міфологію через сміливі експерименти з формою і кольором. Інші видатні твори колекції включають “La Maison de Pen du, gardeuse de vache” (1889) Поля Гогена, “Der Wels” (1929) Макса Бекмана та “Hallesches Tor, Berlin” (1913) Ернста Людвіга Кірхнера, одне з найбільших збережених міських пейзажів Берліна у приватних руках.
Сінді Пріцкер залишила по собі величезну спадщину. Її діяльність вплинула на розвиток Чикаго та США загалом, а засновані нею премії, будівлі та культурні проєкти залишаються символами її бачення та відданості суспільству. Її життя демонструє, що вплив однієї людини може поєднувати сімейні цінності, мистецтво, бізнес та благодійність, формуючи спадщину, яка буде жити довгі роки після її відходу.
