Як і в різних містах, у Чикаго були свої феміністські рухи, які виступали за рівність статей і проти збереження дискримінації за статевою ознакою. Про фемінізм у Чикаго читайте тут chicagoka.com.
Перша феміністська організація і рух
У 1912 році в місті було створено першу феміністську організацію, що складалася з жінок-суфражисток округу Кук. Її президентом була Шарлотта Родус. Головним обов’язком цієї організації було забезпечення повної політичної рівності для жінок.
Не менш важливим “елементом” у боротьбі за права жінок був феміністський рух за контролем народжуваності. Феміністки Чикаго стверджували, що відсутність легальної, доступної інформації та засобів контролю народжуваності дискримінує жінок.
“The Chicago Women’s Trade Union League” вимагала від влади надання інформації жінкам щодо контролю народжуваності й поширювала інформацію через свій комітет з контролю народжуваності. Цей комітет очолила Рейчел Яррос. У 1915 році вона разом з “The Chicago Women’s Trade Union League” переконали Чиказький жіночий клуб організувати комітет з контролю над народжуваністю.
У 1920 році “The Parents’ Committee” активно працював над скасуванням тоді запропонованих законів, які забороняли ліцензованим лікарям поширювати інформацію про контроль над народжуваністю.
У 1923 році комітет у Чикаго зробив спробу відкрити клініку, де жінки могли б отримати цю інформацію. Департамент охорони здоров’я міста відмовився видавати потрібні ліцензії. Замість цього він зайнявся просуванням центрів контролю народжуваності, які функціонували в кабінетах лікарів. Також комітет заснував “The Illinois Birth Control League”, яка згодом відкрила першу клініку в Чикаго з контролю над народжуваністю.
Постійна боротьба за жіночі права
У 1960 році знову розпочався феміністичний рух, який прагнув використовувати закони для подолання інституціоналізованої політичної та економічної нерівності. У 1963 році політикиня Чикаго Естер Саперштейн внесла до законодавчого органу законопроєкт про створення “Commission on the Status of Women”.
У 1967 році феміністки зібралися в Чикаго, щоб організувати “The National Organization for Women”, який закликав владу ухвалити Поправку щодо прав матерів у працевлаштуванні та отриманні допомоги з соціального забезпечення, створенню позитивних умов для навчання жінок контролю за своїми репродуктивними можливостями.
У цей період чиказькі жінки також організували “The National Women’s Political Caucus” і “The Women’s Equity Action League”, щоб допомогти жінкам висувати звинувачення в дискримінації, а також для боротьби з расизмом і сексизмом.
У 1960 році виник новий феміністський рух “Women’s Liberation”, який стверджував, що жінки страждають від політичного гноблення в суспільстві, де домінують чоловіки.
У 1965 році жінками Чиказького університету було організовано одну з перших у місті груп, які займалися цим питанням. Потім чиказькі феміністки заснували “The Chicago Women’s Liberation Union”, щоб підвищити обізнаність афроамериканських жінок про пригноблення їхніх прав. Представниці цього союзу стверджували, щоб розв’язати це питання, необхідно було радикально змінити чинні економічні та соціально-політичні структури.
Феміністські рухи в 1960 році зосередилися на досягненні репродуктивної та сексуальної свободи жінок. Феміністки вимагали доступного догляду за дітьми, контролю народжуваності та абортів на вимогу, більшої уваги до жіночого здоров’я, створення кризових центрів у боротьбі з насильством.
Результатом їхніх зусиль стало ухвалення Закону про муніципальні центри з лікування після зґвалтування. Цей закон призвів до відкриття центрів у кількох міських лікарнях. Феміністки також сміливо йшли наперекір закону, створивши підпільну організацію “The Jane”, де проводили аборти в період, коли вони ще були заборонені в Іллінойсі.
Економічна рівність
Економічна рівність також стала метою феміністських рухів. На відміну від багатьох інших рухів на початку століття, які частіше виступали за захист жіночої праці, нові організації та рухи наголошували на гендерній рівності на робочому місці.
Коаліція жінок трудових профспілок була створена в Чикаго в 1974 році. Її головною метою було дати жінкам доступ до керівних посад, яких тоді ще не було в структурі профспілок, де домінували чоловіки. Також вони мали допомогти жінкам подолати дискримінаційні страхові тарифи та відрахування з пенсійних допомог, забезпечити декретну відпустку.
Організація “The Women Employed” боролася з дискримінацією, що спостерігалася під час працевлаштування жінок, які не перебувають у профспілці. Гільдія письменниць-феміністок, організована в 1980 році, домагалася аналогічної рівності для письменниць.
З’явилися також нові феміністські об’єднання, деякі з них були лесбійськими або закритими для чоловіків.
Об’єднання, асоціації, які були створені наприкінці 20 століття, стали проявом прагнення чиказьких феміністок звільнити жінок від чоловічого панування в патріархальному суспільстві. Жінки мали максимально відсторонитися від контролю чоловіків у всіх сферах їхнього особистого та суспільного життя.